Германські мови традиційно поділяють на 3 підгрупи: північну (шведська, датська, норвезька, норвежська, ісландська, фарерська), західну (англійська, німецька, нідерландська, люксембурзька, африкаанс, фризька, їдиш) та східну (вимерлі готська, бургундська, вандальська, гепідська, герульська).
Германські мови традиційно поділяють на 3 підгрупи: північну (шведську, данську, норвезьку, ісландську, фарерську), західну (англійську, німецьку, нідерландську, нідерландську, люксембурзьку, африкаанс, фризьку, їдиш) і східну (вимерлі готську, бургундську, вандальську, гепідську, герульську).
Германські діалекти найдавнішої пори ділилися на 2 основні групи: скандинавську (північну) і континентальну (південну). У II-I століттях до н. е. частина племен зі Скандинавії переселилися на південне узбережжя Балтійського моря та утворили східнонімецьку групу, що протистояла західнонімецькій (раніше південній) групі.