Рання лірика Лермонтова розглядається в її основних гранях: ліричний герой та його душевний світ; екзистенційна філософія, поезія та дійсність; стиль; кохання. У центрі уваги опиняються ліричні шедеври юного поета «1831 червня 11 дня» (1831) і «Ангел» (1831).
Якщо сказати загалом, то його ліричному героя властива двоїстість натури, непередбачуваність і палкість. Це спільні риси. Сам Лермонтов був людиною непересічною і дуже складною. Спільну мову з нею було знайти непросто.
Лірика Лермонтова – це літопис процесів самопізнання і самовтілення, становлення душі, і в цій сповідальності – справжнє художнє відкриття автора. Ліричний герой Лермонтова гранично близький до автора. Душа та особистість цікавлять Лермонтова як основні дійсності буття.