Гранулоцити, особливо, нейтрофіли та моноцити (а також їх тканинна форма – макрофаги) здатні до фагоцитозу та є фагоцитами. Моноцити та макрофаги поглинають сторонні речовини та продукти розпаду клітин та тканин, макрофаги та лімфоцити задіяні в імунному захисті.
Найбільшою здатність до фагоцитозу мають: 1) нейтрофільні лейкоцити; 2) моноцити та 3) тканинні макрофаги (наприклад, макрофаги лімфатичних вузлів, селезінки, кісткового мозку, альвеолярні макрофаги, купферівські клітини печінки та ін).
Фагоцитоз – процес, коли клітина обволікає іншу клітину та захоплює її таким чином. До фагоцитоз здатні: амеба; лейкоцити; клітини ентодерми гідри. Не здатні – хлорела, мукор. Клітини рослин, грибів та бактерій не здатні до фагоцитозу.
У заключну стадію імунної відповіді Т-лімфоцити виділяють цитокіни, що активують макрофаги (набутий імунітет). Активовані макрофаги разом з антитілами та активованим комплементом (С3b) здійснюють більш ефективний фагоцитоз (імуний фагоцитоз), руйнуючи фагоцитовані мікроби.