(Примітка: якщо в основі дієслова голосні а (я) або е, то додається суфікси -Н-або -нн-; якщо основа дієслова закінчується на голосний і або приголосний, то додається суфікси –він– або –ен– Залежно від виду дієслова.)
Суфікс –ен, завжди ненаголошений (заударний), зазвичай займає в слові позицію після поєднань приголосних, напр.: літерний, листяний, лікарський, молитовний, уявний, вогненний, болючий, казарменний, маневрений, оспенный, грунтовий, безглуздий, безвітряний; але: солом'яний, обідній.
Суфікс –ен– має значення «що має надміру ознакою, названим мотивуючим словом» [Російська граматика.