У російській мові до м’яких належать приголосні [п'], [б'], [т'], [д'], [ф'], [в' ], [с'], [з'], [ч'], [ш̅'], [ж̅'], [к'], [г'], [х'], [j], [м'], [н'], [р'], [л'] . Більшість із них утворюють пари з твердими приголосними: [п] – [п'], [б] – [б'] тощо. Непарними є лише м’які приголосні [ч'], [ш̅'], [ж̅'], [j].
Завжди м’які звуки : [й'], [ч'] , [щ']. Завжди тверді звуки : [ж], [ш] , [ц]. Решта звуків є м’якими, якщо одразу за ними слідують голосні літери е, е, і, ю, я або ь, і твердими, якщо за ними слідують інші голосні та приголосні.
У подібних словах після твердих приголосних звуків є голосні, які й показують твердість звуку. До таких голосних належать А, О, У, Е, И. Декілька голосних букв Е, Е, И, Ю, Я і Ь показують на письмі, що перед ними стоїть буква, яка позначає м’який приголосний. Наприклад, ТЕТЯ, ЛЕЛЯ, ЛЯЛЯ – усі приголосні м’які.
Коли приголосні м’які, а коли – тверді? Завжди тверді звуки: [ж] , [ш] , [ц]. У випадку з рештою приголосних – якщо після них стоять голосні літери е, е, ю, я, і або ь, то приголосні будуть м’якими. Якщо ж слідують голосні А, О, У, И, Е, то приголосні будуть твердими.