У телеграмі НКВС на ім’я Сталіна було зазначено, що виселення зазнало 183 155 осіб. За офіційними даними, повідомленими Берії з Ташкента, в дорозі загинула 191 людина. За даними сучасних дослідників, тільки за час транспортування від голоду і хвороб у поїздах загинуло щонайменше 8 тисяч кримських татар.
Протягом 1950-х – 1960-х татари боролися за своє право повернутися на історичну батьківщину: влаштовували демонстрації в містах депортації та Москві. Незадовго до краху Радянського Союзу, 1989 року, кримським татарам дозволили повернутися на рідний півострів.
Кримські татари проживають здебільшого в Криму (близько 235 – 280 тис.), прилеглих регіонах Росії (2,4 тис., здебільшого в Краснодарському краї) і в прилеглих регіонах України (2,9 тис., здебільшого в Херсонській області), а також у Туреччині, Румунії (24 тис., здебільшого в жудеці Констанца), Узбекистані (90 тис., оцінки від …
Основна фаза насильницького переселення відбулася протягом неповних трьох діб, розпочавшись на світанку 18 травня 1944 року і закінчившись о 16:00 20 травня. За даними Національного руху кримських татар, загалом із Криму депортували 238500 осіб, з яких 205,9 тисяч, тобто 86,4%, становили жінки та діти.