У середині царювання нею було проведено адміністративну та судову реформу. Імператриця зуміла істотно розширити кордони Росії, приєднавши до себе Крим, Причорномор’я і східну частину Речі Посполитої, крім того, за її правління було утворено 29 губерній і побудовано 144 міста.
Катерининська епоха ознаменувалася максимальним закріпаченням селян і всебічним розширенням привілеїв дворянства. За Катерини Великої кордони Російської імперії були значно розсунуті на захід (розділи Речі Посполитої) і на південь (приєднання Новоросії, Криму, частково Кавказу).
Вона увійшла в історію Росії, як імператриця-просвітителька і вважається наступницею справи Петра Великого. Іноземка за походженням, Катерина II любила Росію і дбала про благополуччя своїх підданих, намагаючись втілити в життя російського суспільства найкращі ідеї європейського Просвітництва.