Луку неможливо охарактеризувати як особистість. Дідок, тихий, добренький, послужливий, хитрий, потайний – ось і все. Про себе не розповідає, іншими жваво цікавиться, на злі слова не реагує, інших не засуджує, навіть жаліє: "… Треба, дівчино, комусь і добрим бути…
У перекладі російською мовою ім’я Лука означає “при сході сонця народився”. Із цим значенням імені старця перегукуються і творчі задуми Горького часу створення п’єси.
Хоч як прикидайся, хоч як викручуйся, а людиною народився, людиною і помреш… І все, дивлюся я, розумнішими люди стають, усе цікавішими… і хоч живуть – гірше, а хочуть – усе краще… уперті! Панство-то – як віспа… і одужає людина, а знаки-то залишаються.