Основною причиною синдрому дереалізації є своєрідна захисна реакція мозку на стрес. В основі патології лежить недостатність біогенних амінів (серотонін, ГАМК, дофамін), які відповідають за почуття задоволення, відчуття реальності, позитивного настрою, усувають на сполох.
Основний спосіб корекції деперсоналізації-дереалізації — це психотерапія, насамперед рекомендується когнітивно-поведінковий напрямок. Медикаменти є основним методом лікування, але можуть допомогти скоригувати супутні симптоми.
У цьому стані пацієнт може втратити почуття зв'язку з реальністю. Одночасно може виникнути туга і страх, панічні атаки. Через притупленість або відсутність емоційних переживань і реакцій, людина починає сумніватися у власному психічному здоров'ї і вважає себе неповноцінною.
Синдром дереалізації-деперсоналізації може бути пов'язаний з неправильною регуляцією гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі, однією з важливих систем організму, що бере участь в реакціях на стрес. Люди, з цим синдромом, сильно підвищений рівень кортизолу – одного з показників наявності хронічного стресу.