У зв'язку з подіями на Ходинці та 9 січня 1905 року прозваний радикальною опозицією «Миколаєм Кривавим»; з таким прізвиськом фігурував у радянській популярній історіографії.
Останній російський імператор – Микола ІІ – ще за свого правління отримав прізвиськокривавий": за сумнозвісну тисняву під час масових гулянь на Ходинському полі, приурочених до його коронації. Тоді в тисняві загинуло, за офіційними даними, близько 1,5 тис.
3 червня солдати відібрали іграшкову гвинтівку спадкоємця, а 10 червня звинуватили царську родину в тому, що вони нібито "виробляють сигналізацію червоною лампою". Ставлення революційних мас до імператора, що зрікся, було досить негативним, тому для нього була сформована охорона, командував якою полковник Е. С.
Безпосереднім результатом Лютневої революції стало зречення від престолу Миколи II, припинення правління династії Романових та формування Тимчасового уряду під головуванням князя Георгія Львова. Це було тісно пов'язані з буржуазними громадськими організаціями, що виникли роки війни.