Логічна геометрія призводила до проблем із деякими версіями BIOS і порушувала роботу низькорівневих утиліт на кшталт Ontrack Disk Manager. Цю проблему вирішив механізм LBA: кожен сектор отримав власну незалежну адресу.
Суть LBA полягає в тому, що кожен блок, що адресується на жорсткому диску, має свій номер, ціле число, починаючи з нуля і т. д. (тобто перший блок LBA=0, другий LBA=1, …) Ще одна перевага методу адресування LBA — те, що обмеження розміру диска зумовлене лише розрядністю LBA.
Використовується в жорстких дисках лінійна адресація отримала назву LBA. При отриманні команди жорсткий диск транслює адресу LBA у фізичну адресу сектора, тобто номер циліндра, головки та сектора (CHS).
Загалом виходить, що на ринку зараз існують три стандарти розмітки диска: 512N (native) — з логічним та фізичним розміром сектора 512 байт 512E (emulation) — логічний розмір 512 байт, фізичний 4096 байт 4KN — логічний та фізичний розмір сектора 4096 байт