Вважаючи себе «народним царем», Олександр III прагнув проводити збалансовану соціальну політику. Він продовжив курс на збереження селянської громади, за його указами обмежені сімейні поділи (1886), переселення селян (1889) та відчуження селянських наділів (1893).
У період правління Олександра ІІІ Росія не вела війн, за що імператор отримав назву «Миротворець». Основними завданнями зовнішньої політики він вважав пошук надійних союзників та підтримання мирних відносин з усіма країнами.
Контрреформи – прийняте в радянській та пострадянській історіографії позначення реакційних заходів уряду Олександра ІІІ, спрямованих на стабілізацію (консервацію) соціально-політичної життя в Російській імперії після широкомасштабних реформ Олександра ІІ.