Самсон Вирін – колишній військовий, на даний момент у повісті поставлений станційним доглядачем, у місті Н. Нехитрий і довірливий чоловік, років 50 у добрій фізичній формі. У ньому переважає життєлюбність, почуття гумору та любов до випивки.
Самсон Вирін – людина мирна, послужлива, скромна і не дуже корислива: "Ці настільки обвинувачені доглядачі взагалі суть люди мирні, від природи послужливі, схильні до гуртожитку, скромні в домаганнях на почесті і не дуже сріблолюбні."
Самсон Вирін – Доглядач поштової станції, колезький реєстратор. Дуня – дочка Виріна, господарювала в станційному будинку. Ротмістр Мінський – проїжджий офіцер, відвіз Дуню до Петербурга.
Автор називає всіх станційних доглядачів "сущими мучениками", а потім докладно розповідає, як їм живеться і яка у них непроста робота. Особливо оповідача запам'ятався з усіх знайомих станційних доглядачів Самсон Вирін. Він запал у душу оповідачеві через свою сумну та трагічну долю.