– А ви знаєте, чому дитячі сани називалися санчата! Вони майже не відрізнялися від сучасних! І звичайні дерев’яні; і розписні; і різьблені, як віконниці на сільських віконцях; і зі шкіряними сидіннями; і з кованими полозами; з дзвіночками та ланцюжками…
Сани були вдосконаленою версією волокуші – конструкції з двох жердин, з’єднаних між собою. Задні кінці волочилися по землі, а до передніх прив’язували тварину: собаку, коня, бика, оленя. Такий засіб пересування використовували не тільки в північних широтах.
Ручні саночки, санчата; ручні дровні, дровешки; чуночки, для катання з гір, або дитячі санчата. Чунками ще називали санчата для перевезення знарядь та інших тягарів зимовою дорогою або за допомогою ковзанок; вживаються в кріпосній і береговій артилерії та належали до так званих артилерійських машин.