bârbaroi, Лат. barbari — спочатку звуконаслідування чужоземної мови), прізвисько, яке древні греки, а потім римляни давали всім чужинцям, які розмовляли незрозумілою для них мовою і мали чужу їм культуру.
Варвари (ін. -грец. βάρβαρος, barbaros – "негрецький", "чужоземець") – люди, які для стародавніх греків, а потім і для римлян були чужинцями, говорили незрозумілою їм мовою і були чужі їхній культурі. Слово грецького і, мабуть, звуконаслідувального походження.
Римляни вважали варварськими ті народи, які жили не за правилами, тобто не дотримуючись законів імперії. Це належало насамперед до племен, які живуть на межі імперії. А їхні землі почали називати «варварікум» — у перекладі «країна варварів».
Римляни називали варварами тих, хто носив штани та бороду. Можна сказати, що вони зневажали до певної міри ті народи, які жили на північ від них, а саме землі Галлії та Німеччини. Тим не менш, римляни добре знали, що германці і галли добрі воїни, і що їх не так легко завоювати.