Боярами ставали не тільки старші дружинники з прибульців – наближених князів Рюрика, Ігоря, Святослава та їхніх нащадків, а й представники родоплемінної знаті місцевих слов’янських племен. У зв’язку з цим вони поділялися на княжих і земських бояр, права яких дещо різнилися на користь перших.Jul 10, 2018
Бояри виникли при розкладі родового ладу, однак, у київський період (IX-XII століття) спочатку в зоні полюддя, а з влаштуванням київською княгинею Ольгою системи погостів – і на руській Півночі військова служба не була умовою землеволодіння, місцева знать не становила винятку при обкладенні даниною.
Дворяни, відомі з XII століття, були лише вільними слугами князів або великих бояр, що становили їхній двір. Згодом дворяни стали отримувати землі за службу і брати участь у державному управлінні, проте все одно залишалися рангом нижчими за бояр.
Боярські подвір’я були оточені частоколом, і над ними височіли 3-4 поверхові дерев’яні башти, "повалуші" бояри жили в "світлицях" зі слюдяними віконечками, а навколо розташовувалися служби, стодоли, хліви, стайні, які обслуговували десятки дворових холопів.