12 липня 1943 р. на південному фасі Курської дуги в районі станції Прохорівка сталася одна з найбільших у військовій історії битв із застосуванням бронетанкових сил. З обох сторін у битві було задіяно до 1,2 тис. танків та самохідно-артилерійських установок.
За даними військового історика Карл-Хайнца Фрізера (Karl-Heinz Frieser), у цій битві брали участь 186 німецьких та 672 радянських танка. І хоча німецьким військам не вдалося взяти станцію Прохорівка, втрати Червоної армії були дуже чутливі: вона втратила 235 танків, а німці – менше десятка.
У ньому брали участь близько 2 млн осіб, 6 тисяч танків, 4 тисячі літаків; битва проклала «шлях до великих радянським наступальним діям 1944-45 років». за радянським даним – бл. 900 тис.
До початку операції «Цитадель» – таку назву Гітлер дав розгрому радянських армій, що планується. Курської дуги – вермахт зміг виставити лише 200 «Пантер», 147 «Тигрів» та 90 «Фердинандів». Навіть з урахуванням інших німецьких танків і самохідних співвідношення по бронетехніку було 1,2 : 1 на користь Червоної Армії.