Презумпція невинності (лат. praesumptio innocentiae) — один із основоположних принципів судочинства, який полягає в тому, що особа вважається невинним, доки його вина в скоєному злочині не буде доведена в порядку, передбаченому законом, і встановлена вироком суду, що набрав законної сили.
Принцип презумпції невинності ґрунтується на повазі недоторканності особистості. Він означає, що обвинувачений у скоєнні злочину вважається невинним, Поки його винність нічого очікувати доведено у передбаченому федеральним законом порядку і встановлено що вступив у законну силу вироком суду (ст.
К. Бабаєв визначає презумпцію як «закріплене в нормах права припущення про наявність або відсутність юридичних фактів, засноване на зв'язку між ними та фактами готівкою та підтверджене попереднім досвідом»2.
приклад Вислів (навіть непрямий), що обвинувачений винний у скоєнні злочину, у тексті рішення, яке затверджує його/їє взяття під варту, буде порушенням презумпції невинності. Презумпція невинності діє протягом усього кримінального процесу, включаючи всі стадії оскарження.