Патріцій (лат. patricius, від pater – "батько") в Стародавньому Римі – особа, яка належала до споконвічних римських родів, що складали правлячий клас і тримали у своїх руках громадські землі; їхня повна протилежність — плебеї (від латів. plebs — «натовп, простолюд»).
Патриції – Спочатку корінні повноправні громадяни Римської держави, що протистояли плебеям, пізніше знатні пологи римського суспільства. Плебеї – неповноправні громадяни Римської республіки, які поступово досягли рівняння з патриціями, з ІІ століття до н. е.
Patriziat) – найбагатша і найвпливовіша частина жителів середньовічних міст Західної Європи. Цей термін з'явився в Німеччині у XVI столітті за аналогією з патриціями Стародавній Рим. За соціальним статусом патриції прирівнювалися до феодальної дворянської аристократії (нім. Adel, Adelstand), але з нею ніколи не змішувалися.
Теорія: Жителі Риму були рівними за своїм становищем. Нащадки тих, хто колись прийшов із братами Ромулом і Ремом, стали вважатися знатью і називалися патрі́ції. Жителі завойованих територій або люди, які приїхали до Риму пізніше, вважалися простолюдинами і стали називатися плебéями.