Мефістофель передчуває момент, коли по праву заволодіє його душею. Але в останню хвилину ангели забирають душу Фауста просто перед носом диявола. Уперше Мефістофелю зраджує самовладання, він шаленіє і проклинає сам себе. Душу Фауста врятовано, а отже, його життя зрештою виправдане.
Мефістофель – це ім’я диявола. Протягом цілого твору він робить усе для того, щоб учений зупинив мить, і злі сили змогли заволодіти його душею. Перший важливий крок – це омолодження Фауста, далі – можливість відчути справжнє кохання.
Згідно з умовами контракту душа Фауста має потрапити до пекла. Однак парі, укладене між Мефістофелем і Богом, про те, чи зможе Фауст врятуватися, Господь вирішує на користь порятунку душі Фауста, оскільки той до останнього дня свого життя трудився на благо людства.
Трагедія героя у вічному пошуку істини, у вічному неспокої, неможливості дізнатися таємниці буття. Зробивши масу гріховних вчинків, Фауст шкодує, він легко розлучається з життям, вибираючи момент. Душа його врятована від лап Мефістофеля.