Ведмеді виживають узимку без їжі, тому що це обумовлено їхньою природою. У період зимового сну у них дуже сильно змінюється фізіологія, а після, навесні, вони виходять з барлоги і довгий час приходять до тями — цей період називається ходяча гібернація.
Після пробудження, клишоногий вилазить з укриття. Він оглядається, нюхає повітря, оцінює навколишнє оточення. Для топтигіну, вихід на світ після тривалого періоду сну – це як початок нового життя, друге народження.
Протягом зими ведмедя поступово засипає снігом. Перед тим, як залягти в барліг, ведмідь старанно «заплутує сліди» — петляє лісом, ходить буреломами і навіть іде задом наперед. Для зимівлі вибирає лісові нетрі, околиці боліт та озер.
Ведмеді всеїдні, добре лазять і плавають, швидко бігають, можуть стояти та проходити короткі відстані на задніх лапах. Мають короткий хвіст, довгу та густу вовну, а також відмінний нюх. Полюють увечері або на світанку. Сучасні види ведмежих.