Історія дзвону налічує понад 4000 років. Найбільш ранні (XXIII-XVII століття до н. е.) зі знайдених дзвонів мали невеликі розміри і були виготовлені в Китаї.
Перший дзвін з’явився в Китаї у XXIII столітті до нашої ери. Він був вельми невеликого розміру, і клепався із заліза. Трохи пізніше, в Китаї вирішили створити інструмент, де містилося б кілька десятків різних за величиною і діаметром дзвіночків. Такий інструмент відрізнявся своїм багатогранним звучанням і колоритністю.
До нас у Росію дзвони перейшли не з Візантії, як можна було припустити, а із Заходу; перші згадки про них містяться в літописах від 988 року, згідно з якими дзвони були повішені в храмах міст Києва, Новгорода, Пскова, Полоцька.
Дзвін був важливою частиною життя в Сибіру, починаючи з XVI століття. Дзвони кликали до церкви, відзначали свята, вказували час і шлях тим, хто заблукав у заметіль, попереджали про напад ворогів, пожежі та навіть нашестя сарани.