Термін «онтологія» вперше з'явився у «Філософському лексиконі» Р. Гокленіуса (1613) і був закріплений у філософській системі X. Вольфа. Онтологія виділилася з навчань про буття природи як вчення про саме буття ще в ранньогрецькій філософії, хоча спеціального термінологічного позначення у нього не було.
Термін «Онтологія»вперше був введений Р. Гокленіусом («Філософський лексикон», 1613) і паралельно І. Клаубергом, який застосував його під назвою «онтософія» як еквівалент поняття «метафізика» («Metaphysika de ente, quae rectus Ontosophia»,
Запитання онтології — це найдавніша тема європейської філософії, яка сягає досократиків і особливо Парменіду. Найважливіший внесок у розробку онтологічної проблематики внесли Платон та Аристотель.
У повсякденному житті людини та тварин панує саме ця ілюзія. Вона ж є відправним пунктом всіх наук, Особливо природних »[1]. Термін «онтологія» вперше використав 1613 року Р. Гокленіус.