Суфікс-енн, завжди ненаголошений (заударний), зазвичай займає у слові позицію після поєднань приголосних, напр.: літерний, листяний, лікарський, молитовний, мислений, вогненний, болісний, казарменний, маневрений, оспенный, грунтовий, безглуздий, безвітряний; але: солом'яний, обідній.
іменників на −м'я пишеться суфікс −він з буквою е на місці ненаголошеного голосного, напр.: час – часу і часи, ім'я – імені та імена, насіння – насіння і насіння. Літера е пишеться і в прикметниках суфіксом −н , утворених від тих самих основ і що закінчуються на −енний чи −енной: тимчасовий і тимчасової (пор., час, …
(Примітка: якщо в основі дієслова голосні а (я) або е, то додається суфікси -н-або -нн-; якщо основа дієслова закінчується на голосний і чи приголосний, то додається суфікси –він– або –ен– Залежно від виду дієслова.)
Суфікси –анн-(-янн-),-ен– у пасивних дієприкметниках завжди ненаголошені; суфікс –вінн– Завжди під наголосом. Як видно з наведених прикладів, наголос повних і коротких форм дієприкметників тотожний.