Історики вважають, що назва монголів як татар (тартар) походить від імені хана Татар жужанів (414-429). Ці дві назви, Татар-хаан і татар (монгол), записані однаковими ієрогліфами. Тому з часів Жужаньського каганату монголів стали називати монголами, татарами, татар-монголами або монгол-татарами.
Уперше етнонім “татари” з’явився серед монголо-тунгусо-маньчжурських племен, які кочували в VI-IX століттях на південний схід від Байкалу. У XIII столітті з монголо-татарським завоюванням назва “татари” стала відома в Європі. У XIII-XIV століттях вона була поширена на деякі народи Євразії, що входили до складу Золотої Орди.
Оскільки татари мешкали на прикордонних із Китаєм землях, жителі Піднебесної стали називати так усі племена кочівників, що розселилися від Великої стіни до Сибіру. Тобто, на думку китайців, татарами були монгольські, тюркомовні племена, а також мешканці тайгових просторів.
Первісне значення слова “тат” було, найімовірніше, “іранець”, “той, хто розмовляє по-іранськи”… У грецькій міфології “тартар” означає потойбічний світ, пекло, а “татарин” – жителя пекла, підземного царства. Західноєвропейські народи саме в значенні “тартар” і сприймають назву “татари”.