Отже, цей марш написав Фредерік Шопен в 1837, як частина «Сонати для фортепіано № 2 сі-бемоль мінор», створеної композитором за два роки (1837-1839).
Як би там не було, перші ознаки дихальної недостатності у Шопена з'явилися 1837 року, коли йому було 27 років. Саме в цей час невдало закінчувалося його сватання до 17-річної Марії Водзіньської, але музичний дар вимагав творити нові шедеври. Фредерік Шопен почав писати Marche funèbre (Похоронний марш).
marcia funebre) вперше став у Л. ван Бетховена — у Третьій («Героїчній»), натхненній подіями Великої французької революції. Траурні марші є першими частинами Траурно-тріумфальної симфонії Гектора Берліоза, Другої та П'ятої симфоній Густава Малера.
Жалобний марш Бетховена, Реквієм Моцарта, Сарабанда Генделя вважаються класичними похоронними мелодіями і досі грають на цвинтарях.