Темперою працювали Мікеланджело та Рафаель, Корреджо та Леонардо да Вінчі. Як основу картини використовували панельні дошки, покриті ґрунтом.
Темпера на основі клею ПВА є попередницею акрилової фарби. Порівняно з акрилом полівінілацетатна фарба менш стійка до механічних ушкоджень. Використовують її переважно для зовнішнього живопису та розпису декорацій. Основний недолік – недостатня світлостійкість.
Темпера з'явилася набагато раніше олійних фарб: вона була відома вже у Стародавньому Єгипті. У Середньовіччі темперою писали ікони. Майстри зберігали технологію виготовлення фарб та передавали її підмайстрам. На Русі техніка з'явилася X столітті, вона прийшла з Візантії разом з іконописом.
Темпера, – Це та ж гуашале більш якісна, вона не змінює кольору після висихання, соковита, і щільна. Треба певний досвід, щоб впоратися з цією чудо-красунею. Темпера набагато краще перекриває, менше тьмяніє, стійкіша і взагалі нею приємніше працювати.