Вона була маленька-маленька, всього в дюйм зростом. Її так і прозвали Дюймовочкою. Шкаралупка волоського горіха була її колискою, блакитні фіалки – периною, а пелюстка троянди – ковдрою. У шкарлупці вона спала вночі, а вдень гралася на столі.
Сюжет казки Одна жінка виростила квітку, в чашечці якої опинилася крихітна прекрасна дівчинка, зростом не більша за людський палець, жінка назвала її Дюймовочкою.
Як і інші казки Андерсена, “Дюймовочка” вчить добру. Головна героїня зустрічає на своєму шляху найрізноманітніших персонажів, але тільки злі, дурні та жадібні зрештою залишаються ні з чим. Наприклад, ні жаба, ні жук, ні кріт, які хотіли одружитися з Дюймовочкою, не змогли цього зробити.
Ластівка попила й розповіла дівчинці, як поранила собі крило об терновий кущ і через це не змогла полетіти разом з іншими ластівками в теплі краї. Як упала на землю і… та більше вона вже нічого не пам’ятала і як потрапила сюди – не знала. Усю зиму прожила тут ластівка, і Дюймовочка доглядала за нею.