Дитина проситься на ручки не через пустощі або розпещеність, це психологічна потреба. Перебуваючи на руках коханої людини, вона стає спокійнішою, врівноваженою, почувається захищеною. У майбутньому такі діти підтримують із матір'ю більш теплі та довірчі стосунки.
Просто не всі мами знають, що постійно бути на руках – фізіологічна потреба малюка, задоволення якої так само важливо для нього, як їжа чи сон. Це необхідно дитині для нормального психічного, інтелектуального, емоційного та фізичного розвитку. Ця потреба закладена у дитині генетично.
Бо найчастіше людиною, що заспокоює дитини, буває мама, то вже у місячному віці у 20% випадків дитина воліє маму іншим оточуючим. А у тримісячному віці це явище спостерігається вже у 80% випадків. Дитина довше дивиться на маму, починає впізнавати її за голосом, запахом, звуком її кроків.
Відразу після народження немовлята, впізнають голос своєї матері та віддають перевагу її голосу іншим. Вони також віддають перевагу звукам, що вимовляються мовою, якою говорила їх мати під час вагітності. Це ще раз показує, наскільки мамина мова вплинула на розвиток їхнього мозку».