Історично шаль відрізняється від хустки “становою приналежністю”: хустку найчастіше одягали селянки, “простолюдинки”, часом міщанки, тоді як шаль була атрибутом дворянського гардероба.
Шаль (перс. شال) – велика в’язана або ткана хустка.
убрус Ткана хустка спочатку носила назву "лор", потім "убрус". Слов’янське слово "убрус" збереглося в західних слов’ян досі. Жіночий головний убір – повий, судячи із зображень, був рушниковим, про що свідчить і згадка в літописі у зв’язку з головним убором слова “убрус” – рушник.
Історія хустки в Стародавній Русі починається приблизно в 12 столітті: тоді жінки носили “убрус”. Її робили з різних матеріалів: для бідних із вовни, для заможніших – із шовку і прикрашали камінням, золотою та срібною ниткою, річковими перлами, вишивкою.