У цій поемі нагорода для Василя мається на увазі не медалі та ордин, а для нашого героя нагорода це повернутися додому, живим, ступити на рідну землю, побачити рідних та близьких.
У бою він був тричі оточений, поранений уламком, але йому вдалося врятуватися. Якось Тьоркін із товаришами пробирається до фронту. Василь намагається підбадьорити товаришів і просить їх не сумувати. Командир приводить всю команду до свого рідного села, яке опиняється на шляху.
Теркін дарує бородачу свій кисет, пояснює: на війні можна втратити будь-що (навіть життя та сім'ю), але не Росію. Теркін врукопашну бореться з німцем. Перемагає. Повертається із розвідки, веде із собою «мови».