У дорослих і дітей має бути власний простір, те місце, куди ніхто не може потрапити. Часто батьки позбавляють дитину такого простору, думають, що краще бути завжди поруч і не залишати на самоті, забуваючи, що свій простір важливо відчувати з раннього віку.
Якщо такого простору немає, то ні місця, де підліток відпочиває та відновлюється від «чужих очей», ні місця, де він почувається у безпеці, ні місця, де може виявити свою індивідуальність (нехай у тому ракурсі, який не подобається батькам, але тільки його індивідуальність), психічний розвиток дитини …
Молодшим школярам та підліткам для стабільного психологічного стану необхідно мати особистий простір. У кожного з дітей обов'язково має бути окреме робоче місце. Стіл може бути невеликим, але окремим. Навіть у найменшій кімнаті у дитини має бути свій кут.
Своя кімната допомагає формувати звички до відповідальності, гігієни та самостійності. У своєму особистому просторі дитина сама відповідає за порядок та чистоту). «Не варто обурюватися, якщо підліток замикається у своїй кімнаті або просить батьків стукати у двері дитячих перш, ніж увійти.